11 травня 20254 хв читання

Insights

Назад до Японії – кіокушин, Камакура й бойовий дух

Мій особистий звіт із Токіо, квітень/травень 2025

Від Senpai Son Le – Shinzen Dojo Berlin

Назад до коренів — і трохи далі

Japan — для мене вже не чужа країна. Це була вже моя четверта поїздка туди, але цього разу все проходило під особливою зіркою. Як офіційний представник Німеччини в International Karate Organization World Zen-Kyokushin, я мав не лише виконати організаційні завдання, а й можливість знову побачити знайомі обличчя, зібрати нові враження — і трохи знову знайти себе.

Моя перша подорож до Японії – 2015

Зелений пояс, жага пригод і захоплення кіокушин

2015 рік був моєю першою поїздкою до Країни вранішнього сонця. Тодішньою нагодою став IKO 1 World Open Championship, куди я поїхав разом із Sensei Yoshihiko Nakahata. Тоді чемпіоном світу став Zahari Damyanov — інтенсивний час, що формує.

Тоді я був студентом, допитливим і вільним. Я подорожував країною сам: від Tokio через Kyoto до Nagasaki і Kumamoto.

Без офіційного капелюха федерації на голові. Просто як каратека і людина. І це було добре.

Японія тоді була іншою: менш цифровізованою, ніж сьогодні, але водночас сучаснішою за Німеччину — суперечність, яка захоплює. Супермаркети з касами, що розмовляють, і дисплеями, а поруч — магазини, які виглядали так, ніби вони з епохи самураїв. Це поєднання технологій і традицій для мене є втіленням Японії.

2025 – Возз’єднання з відповідальністю

В офіційній ролі для Kyokushin Europe

Цього разу я був уже не просто відвідувачем, а приїхав як представник країни від IKO World Zen-Kyokushin Germany. Наш союз очолює Soshi Kazuyuki Hasegawa (9-й дан) — один із найстарших учнів Sosai Mas Oyama.

Моє завдання? Забрати офіційні печатки федерації для сертифікатів кю та будо-паспортів. Звучить просто — але символічно це важливо для зростаючої структури нашої федерації в Європі.

Kamakura з Shihan Niitsu

Між храмами, горами та Google Translator

Неочікуваний хайлайт: Shihan Shigeo Niitsu (6. Dan), з яким я вперше особисто зустрівся у 2023 році, скористався нагодою й узяв Yusuf і мене в одноденну поїздку до Kamakura.

Храми, оглядові майданчики, маленькі крамниці — усе показано з великою щирістю. Поїздка автомобілем була довгою, але повчальною. Хоча нам доводилося спілкуватися через Google Translate (так, я й досі не вмію говорити японською — попіл на мою голову!), ми добре порозумілися.

«Каратека не повинен бути гучним — але чітким.» – Shihan Niitsu (у розмові під час поїздки)

Спонтанно на турнір: повний контакт зблизька

Як німецький гість серед 60 японських організацій

Під час зворотної дороги Shihan Niitsu згадав, що наступного дня має поїхати на турнір в Ikebukuro. Я спонтанно запитав, чи можу поїхати з ним. «Звичайно», — була його відповідь.

Наступного дня я — у краватці федерації — раптом сидів за столом почесних гостей. Shihan представив мене незліченній кількості інших представників. І так, мені було соромно, що я не можу представитися японською. Попри це я намагався відповідати ввічливо.

Турнір вражав: понад 500 учасників, організований JKJO з більш ніж 60 запрошеними організаціями — виключно повноконтактне карате.

Що мене особливо вразило: діти. Вони билися жорстко, з лоу-кіками, без захисту грудей. У Німеччині це немислимо. Але тут це частина реальності.

«Хто готується до справжнього бою, той має бути готовим упасти й знову піднятися». – суддя турніру у вступній промові

Шопінг, захоплення, тюнінг

Токіо показує своє багатообличчя

Решту днів я використав, щоб досліджувати Токіо разом із Yusuf. Ми відвідували визначні місця, ходили по магазинах (не зовсім добровільно) — у Токіо тебе буквально приголомшує кількість вражень і споживання.

Справжня родзинка: нічна зустріч любителів тюнінгу за межами міста. Yusuf, справжній фанат авто, відвіз нас туди. Автомобілі? JDM-мрії на чотирьох колесах. Фото є в нашій галереї.

Підсумкове тренування в Hachioji Dojo

Дисципліна, бойовий дух і діти, які дають відсіч

Великий фінал нашого тижня: завершальне тренування у Shihan Niitsu в Hachioji.

Місце було таким, як і 2023 року: переобладнаний клас початкової школи. Стільці й столи відсунули вбік — це японська дисципліна, якою я захоплююся.

Тренування почалося зі стретчингу під керівництвом володаря чорного пояса. Потім нам дозволили представитися — я як представник Берліна, Senpai Paul Kniep з Лейпцига та Yusuf із Берліна.

Далі були:

Кіхон із легкою повторюваністю
Ката у зворотному порядку (Pinan до Ura!)
Тренування на лапах (2 хвилини відчувалися як 5)
Раунди куміте проти чорних поясів

Діти були безжально хороші — багато хто з них уже провів десятки турнірів. Yusuf мав змогу битися проти Anju, однієї з найкращих бійчинь додзьо. Повага обом!

Прощання та останні завдання

Їжа, печатки, розмови — а потім додому

Після тренування ми подарували учням німецький Kinderschokolade — як знак дружби. Shihan також запросив нас на швидку їжу в «Danny’s» — дайнер з американським відтінком у Japan.

Там він передав нам офіційні печатки федерації, ми обговорили останні деталі — а потім усе пішло швидко.

Назад до готелю о 2:30, будильник о 5:30. Таксі. Аеропорт. 16 годин польоту. А потім: Берлін.